Інтерв'ю з Наталією Флюндрой

М.А.: Наталю, що для Вас успіх?
Н.Ф: Для мене успіх – це досягнення власних цілей, максимальне розкриття внутрішнього потенціалу, захоплення близьких та друзів. Успіх – це коли мрії та бажання перетворюються на реальність.

М.А. Ким хотіли бути в дитинстві до того, як захопились косметологією?
Н.Ф: У дитинстві я мріяла стати юристом. Чому? Тому що на мій погляд, ця професія вимагає особливої відповідальності. Це комунікація, чіткі завдання, гарна пам'ять та кмітливість. Є суворі закони, від яких не можна відхилятися, і це було дуже важливим для мене. Моє бажання стати юристом не здійснилося, тому що мої батьки переконали мене у виборі іншої професії. Вони запропонували не поспішати з рішенням та сфокусувати свою увагу на медицині.
Мій батько мріяв, щоб його дочка стала лікарем і доклав чимало зусиль, щоб максимально ознайомити мене з цією професією. Коли я навчалася в 10-11 класі, на літніх канікулах мене влаштували на роботу до лікарні до хірургічного відділення як молодшого медичного працівника. Мені дозволяли бути присутніми навіть при серйозних операціях і ось тоді я і зрозуміла, наскільки це все дуже цікаво. Я жодного разу не злякалася і не знепритомніла.
Коли я розповідала своїй сім'ї про робочий день і те, що я бачила на операціях, рідні просили не вдаватися до подробиць, бо така інформація була, м'яко кажучи, «не для людей зі слабкими нервами».
Вже будучи студенткою другого курсу Медичного Інституту на факультеті Паталогічної Анатомії, я першою зголосилася проводити розтин. Сьогодні, я безмежно вдячна своїм батькам, за те, що допомогли мені своєчасно зробити правильний вибір.

М.А. Якщо не косметолог, яку професію Ви б собі обрали? Чи не було бажання з часом змінити профіль?
Н.Ф: Ще два роки тому я почала замислюватися над тим, щоб почати більш серйозні процедури, включивши у свою практику естетичну хірургію. Я люблю кардинальні методи, за допомогою яких можна набагато швидше досягти бажаного результату. Адже я максималіст як у житті, так і у своїй роботі.
За освітою я дерматовенеролог, але в майбутньому планую освоїти ще й спеціалізацію хірурга, і надалі додати у свою практику ще й естетичну хірургію.

М.А. Клієнт чи пацієнт?
Н.Ф: У косметології ми працюємо як лікарі у медичній установі, відповідно для мене всі відвідувачі – це пацієнти. Клієнти можуть бути в ресторані, в магазині, але якщо людина знаходиться в медустанові і він звернувся за допомогою до лікаря, то він - пацієнт. І я ніколи не називаю своїх пацієнтів клієнтами.

М.А. Чи жертвуєте ви чимось заради своєї краси?
Н.Ф: Краса вимагає жертв! Адже шпильки - це теж красиво? Так, це не завжди зручно, зате як вишукано!
Прокинутися о 6-й ранку і піти в спорт зал - це ж теж жертва? Особливо, враховуючи той факт, що по натурі я сова і вранці подушка - моя найкраща подружка;)
Солоденьке? Ммммм….покажіть мені, ту людину, яка може з легкістю собі в цьому відмовити?! На роботі у нас завжди є величезний кошик з різними солодощами, але і тут я себе стримую і це теж жертва на благо красивої фігури (сміється).

М.А. Уявіть, що у вашому розпорядженні приватний острів у Тихому океані, готель та всі види відпочинку. Скільки б ви протрималися далеко від своєї справи?
Н.Ф: Навіть якби острів був неземної краси і яка б незліченна кількість розваг на ньому не було, вже приблизно через 5 днів я почала б нудьгувати за своєю роботою, за своїми друзями, колегами і звичайно ж за своїми улюбленими пацієнтами.
Іноді мені здається, що «нічогонероблення» іноді втомлює навіть більше, ніж безперервна робота. Але безумовно відпочинок - дуже важлива складова нашого життя і їм жодною мірою не можна нехтувати!

М.А. Що таке щастя для вас?
Н.Ф: Для мене щастя – це насамперед мої здорові, щасливі батьки та брати! Це коли моя сім'я в гармонії та в коханні. Я щаслива, коли відчуваю, що люди, яких я дуже люблю і якими дуже дорожу, також щасливі!

М.А. Соціальні мережі must have для лікаря-косметолога?
Н.Ф: Потрібно визнати, що час диктує свої правила. На сьогоднішній день соцмережі, як не крути, є одним із головних джерел інформації для переважної більшості людей.
Мало хто з нашого покоління, наприклад, дивиться той самий телевізор або слухає радіо. Більшість людей - це активні користувачі різних гаджетів, з яких вони черпають різного роду інформацію.
Не можу передбачити, яка ситуація буде, наприклад, через 5 років, але на сьогоднішній день, соціальні мережі – це абсолютний must have. Саме тут ми й можемо розповісти про себе, показати свої роботи, поділитися думкою чи навіть навчитися чогось у інших.

М.А. Чи є межа у фото/відео косметологічних процедурах для соцмереж? Що можна і потрібно показувати і в якому форматі, а що не можна?
Н.Ф: Хм, дуже цікаве питання. Наприклад, у моїй клініці проводяться процедури з естетичної гінекології. Неодноразово у тих самих соціальних мережах мені зустрічалися фотозвіти робіт з корекції інтимних зон. Але особисто я вважаю подібні фотографії неприйнятними!
У нашій практиці ми звичайно фіксуємо і відслідковуємо результати виконаної роботи, що дозволяє нам стежити за загальною динамікою поліпшень. Але подібні фото- і відеоматеріали завжди залишаються конфіденційними і ніколи не потраплять в інтернет.
Послугу естетичної гінекології у тих самих соціальних мережах можна популяризувати за допомогою красивої картинки – алегорії, максимально завуальовано, але ніяк не за допомогою реальних фотографій. Адже це дійсно дуже інтимно.

М.А.: Що для Вас навчання?
Н.Ф: Мені здається, що для всіх із нас кожен новий день це і є в якомусь сенсі – навчання. Зокрема, коли звертаються нові пацієнти, з кожним із них здобувається і новий безцінний досвід.
А якщо говорити масштабніше, то приблизно 15-20 разів на рік я відвідую всілякі конференції, кадавер курси, тренінги, презентації та семінари. На них я знайомлюся не лише з новинками у сфері естетичної косметології, але також отримую безцінну інформацію від своїх колег, які діляться своїми успіхами, напрацюваннями, а також фішками, дають конкретні професійні рекомендації.

М.А.: Чи є процедури, які стануть неактуальними, чи, навпаки, вийдуть у ТОП?
Н.Ф: «Ніщо не вічне під місяцем». Зміни завжди неминучі, тим більше в такій сфері, що динамічно розвивається, як косметологія. Щось, напевно, піде, а щось залишиться надовго. Наприклад, процедури на кшталт брашингу та вапоризації – вже давно втратили свою актуальність. Але, швидше за все, переважна більшість процедур не піде, а просто видозміниться, удосконалиться, як і все навколо нас.

М.А.: Розкажіть кумедну історію родом із дитинства?
Н.Ф: Я сама родом із Чернівців. Це маленьке місто, де всі знають одне одного. У мого батька в молодості була мрія - жити в Москві чи якомусь іншому великому місті. Його мрія не здійснилася, і він вирішив реалізувати її у своїх дітях. У мене є ще два брати. І тому що я старша дочка, то першою, на кого він націлився була, звичайно ж, я.
Одразу після закінчення інституту батько відправив мене на інтернатуру до Києва. Пам'ятаю, стою я у квартирі на 14 поверсі, дивлюся на це величезне місто та розумію, що дуже хочу повернутися назад до Чернівців. Я, напевно, років зо два, кожні вихідні приїжджала в батьківський будинок і говорила, що ніколи не житиму в Києві, мовляв, це жахливе і страшне місто, де мені нема з ким спілкуватися, де в мене дуже мало друзів. Але з того часу все дуже змінилося. Тепер я приїжджаю до Чернівців приблизно раз на рік лише для того, щоб не ображалися батьки. І лише тепер я розумію, як багато хорошого тато тоді для мене зробив.

М.А. Як ви справляєтеся з емоціями? яку емоційну розрядку вибираєте?
Н.Ф: Все залежить від того, які це емоції. Буває, що я трохи не в дусі або трохи пригнічена. У таких ситуаціях я завжди себе перенастроюю, мотивую, щоб ніколи не йти на роботу сумною. Буває й навпаки, що пацієнти приходять на прийом у поганому настрої чи занепадному стані. У таких випадках я намагаюся їх якось підбадьорити, поговорити, а іноді навіть і приобнять (посміхається). І, знаєте, це справді допомагає!

М.А. Хобі, захоплення, що доповнює дозвілля у вільний від роботи на красу час?
Н.Ф: На даному життєвому етапі вільного часу у мене, на жаль, справді дуже мало, але я його планую (сміється). Я вважаю, що все в цьому житті треба намагатись спланувати. Зараз я починаю привчати себе робити іноді вихідні, намагаючись працювати не 7, а 6 днів на тиждень. Але це не завжди виходить.
У вільний час я намагаюся проводити десь біля води. Я дуже люблю цю стихію, вона мене справді розслаблює. Завжди дуже приємно посидіти на березі річки або озера і подумати про щось своє.
Основне моє хобі – це лижі. Я дійсно дуже люблю цей вид спорту і в минулому навіть брала участь у різноманітних змаганнях. Щозиму я намагаюся на кілька днів поїхати на один із лижних курортів. У мене є мета – спуститися з Чорної гори (найскладніші спуски). Два роки тому мені пощастило підкорити спуск на горі Сестрієрі в Італії. І це зарядило мене неймовірною енергією!
Також я отримую задоволення від аудіо книг та медитацій. Багато років захоплююсь темами, пов'язаними з психологією: вивчення різних станів людини, знання своїх глибинних емоцій, переживань. Мені завжди було це цікаво, бо працюю з людьми.

М.А. Щоб ви зробили, якби виграли у лотерею шестизначну суму у євро?
Н.Ф: Перше що я зробила б - це відкрила свій великий медичний центр, в якому були б лікарі всіх профілів. Я хочу розвивати хірургію саме в ключі естетичної медицини, тому що у своїй практиці я поки що цього не використовую. І клініка – це був би основний напрямок, куди хотілося б вкласти гроші.
Однозначно я не шкодувала б грошей на власну освіту, намагаючись навчатися та відточувати свої знання у найкращих докторів світу!
Також пожертвувала б гроші на благодійність. Але не лукавитиму, що першочерговий внесок був би все-таки у свою справу.

М.А. Чи звертаєте ви увагу на зовнішній вигляд жінок у професійних цілях?
Н.Ф: Я завжди звертаю увагу на зовнішній вигляд людей. Навіть зараз, перед нашим ефіром, зайшов сантехнік, і я, як лікар, сакцентувала його увагу на ксантомах під очима, порекомендувавши їх видалити. Це не заважає жити, але це естетично некрасиво, і я це помічаю. Зізнаюся, іноді я ледве стримую себе, щоб не озвучити проблеми тоді, коли це буде не доречним (сміється). Навіть мої колеги та родичі з посмішкою іноді запитують: «Що б ти їй/йому вже зробила»? Насправді, це не дуже добре і в психології називається «професійною деформацією».

М.А. У чому, на вашу думку, відмінність щодо краси між українками та іншими європейськими жінками?
Н.Ф: Відмінностей насправді багато. Наприклад, німкені приділяють, як правило, мало уваги своєї зовнішності. Француженки вважають, що харизма - це і є їхня справжня краса. А ми – українки приділяємо справді багато уваги своєї зовнішності, часом навіть забагато. Навіть не знаю добре це чи погано.

М.А. Чи часто ви стикаєтеся з б'ютілогізмом, тобто з ненормованою потребою клієнтів у процедурах? Якщо так, чи потрібно з цим боротися?
Н.Ф: Я належу до цього не дуже добре і найчастіше відмовляю пацієнтам, якщо бачу, що результат буде виглядати неестетично або з перебором.
Дуже часто приходять пацієнти, показуючи картинку і кажучи: «Я хочу такі самі губи». Але давайте будемо відвертими, по-перше, це неможливо, щоб хтось не говорив. А по-друге, все має відповідати індивідуальним пропорціям. І якщо я розумію, що буде некрасиво чи це вже буде «перебір» – відмовлю! Я дорожу своєю репутацією та прекрасними, природними особами своїх пацієнтів!

М.А.: За що вас люблять пацієнти?
Н.Ф: За те, що я завжди усміхаюся і в мене постійно гарний настрій. Пацієнти, на жаль, часто люблять поскаржитися на лікарів, у яких вони були до мене, намагаючись залучити мене до цього обговорення. Але для мене це неприйнятно! Навіть якщо я бачу, що в даному конкретному випадку щось пішло не так, я намагаюся ніколи не приймати нічию і не давати оцінок іншим лікарям. Мені здається, що за це мене і поважають, і більше ніколи не порушують подібні теми.

М.А.: Що для Вас конкуренція?
Н.Ф: Кожен пацієнт має свій лікар. Мене вибирають з моїх робіт, і ми всі працюємо по-різному. Безумовно, конкуренція є, але дуже різко її не відчуваю. Буває, що приходять пацієнти і показують роботу одного з лікарів і кажуть: «Я хочу так само». На моє запитання «Чому ж тоді Ви звернулися до мене?» вони відповідають, що там дуже дорого.
Я вважаю, що на сьогоднішній день, хто крутіше зробив устаграмі, у того і більший потік пацієнтів. І якщо пацієнт прийшов з instagram і залишився з тобою як лікарем – значить, ти круто працюєш. А якщо він прийшов за твоїми фотографіями, які просто круто "відфотошоплені" і пацієнт до тебе після процедури більше не повернувся, тоді треба задуматися чи ти фахівець?

М.А. Ви партнер Мерц в Україні. Розкажіть чому взяли ці препарати до свого арсеналу?
Н.Ф: Якщо чесно, я взагалі не уявляю свого життя без Radiesse. Це настільки унікальний препарат, що я за допомогою жодного філера на основі гіалоуранової кислоти не можу отримати такого потужного результату. Це препарат, який не дає набряків і виконує одразу кілька завдань: біостимуляцію (омолодження) шкіри, корекцію проблем на обличчі та звичайно ж шикарний ліфтинг. І це справді перше, за що я люблю Merz Aestetics.
Також мені подобаються ваші майстер-класи та тренінги, завжди дуже чітко та якісно йдуть відповіді на всі запитання. Скільки б не було людей та моделей – все відпрацьовується та обговорюється до найменших нюансів. Мені дійсно подобається підхід до навчання, воно завжди проходить на найвищому рівні. У вас завжди є дуже класна організація заходів. На окрему увагу заслуговують ваші поїздки, зізнаюся, я навіть свій особистий відпочинок не здатна організувати настільки ж цікаво та якісно, як це робите ви для нас лікарів! Подобається ваше ставлення до людей та професіоналізм ваших співробітників. Іноді мені здається, що ви бездоганні і це мене насторожує (сміється).

М.А. Чи є у вас кумир? Кого можете назвати своїм наставником?
Н.Ф: Є кілька людей, які є для мене прикладом. У Вас в компанії криниця тренерів, яких я вважаю «гуру»! У будь-якому разі, при відвідуванні конгресів та майстер-класів я завжди беру щось корисне для себе. Люди, які постійно розвиваються та вносять щось нове у сферу естетичної медицини для мене завжди є кумирами. Особисто я, на жаль, не можу знайти час на проведення наукових досліджень, але шалено поважаю лікарів, які цим займаються. Також дуже ціную фахівців, які діляться своїм досвідом, «секретиками» і навіть своїми сумними медичними випадками, і які відкриті у професійному спілкуванні.