Меню

Інтерв'ю з Василюк Іриною

М.А.: Яка ваша місія?
‍І.В.: Жити і радіти життю.

М.А.: Якби у вас було три місяці вільного часу і ніяких фінансових обмежень, чим би ви зайнялись?
‍І.В.:Я би подорожувала. Моя мрія – об’їздити весь світ. Зі 195-ти держав світу я була, поки що, в 24-х. Я почала активно подорожувати останні 5 років. Подорожі, вони надають натхнення, ти розширюєш свій кругозір, спілкуєшся з різними людьми, з їхніми звичаями. Світ дуже красивий і це дуже сильно надихає. З кожної країни ти привозиш свої моменти, які потім використовуєш у своїй практиці, в житті і щось змінюєш.

М.А.: Який ваш тип темпераменту?
І.В.:Екстраверт

М.А.: Який ваш найяскравіший дитячий спогад?
‍І.В.:В дитинстві я не була спокійною або чемною дитиною. Багато спогадів! Наприклад, я була завжди самостійною: коли приїжджала в село до бабусі, могла в дощовій воді помити голову, або мила сметаною стіл. Я хотіла завжди бути самостійною.

М.А.: Улюблена страва
‍І.В.: Макарони

М.А.: Без чого не уявляєте закінчення вашого дня?
І.В.: Взагалі, я дуже пізно звільнююсь: я працюю дуже багато і, може це дивно, але зазвичай ввечері в мене ще більше енергії, ніж вранці. Я, коли їду додому, завжди голосно в машині слухаю музику. Це мені дуже піднімає настрій і додає драйву.

М.А.: Кава чи чай?
‍І.В.: Кава

М.А.: Як вас називали в школі?
І.В.: В мене було прізвисько «Біла», тому, що я була «рішалом», як «Саша Бєлий». А зараз мене називають «Стразік», бо я дуже люблю камінчики, різні красиві речі і в нас інтер’єрі клініки присутнє каміння Сваровські і машина в мене теж всередині в каміннях Сваровські. Мене це надихає: ти їдеш вранці на роботу, слухаєш музику, все навколо прекрасне. Адже в житті в кожного є якісь негативні моменти і, якщо на них зациклюватись, ти будеш стояти на місці.


М.А.: Що для вас успіх?
І.В.: Успіх – це відносне поняття. Для мене особисто, якщо я ставлю перед собою мету, йду до неї, її досягаю, деколи не виходить все гладко або швидко. І от, коли ти її досягаєш і далі ставиш ще дві або три нові цілі, це я вважаю успіхом. Успіх не в грошах, а в у відчутті того, що ти сама цього досягла.

М.А.: Чому ви вирішили стати саме дерматовенерологом?
І.В.: Взагалі, спочатку, коли я вступила до інституту, я хотіла бути венерологом. На п’ятому курсі медичної академії я пройшла курси косметології, бо в мене була проблемна шкіра і я хотіла удосконалювати себе. Це не було взагалі якоюсь метою майбутньої професії, пішла для себе. Плюс, я працювала, навчаючись в інституті, бо, як я казала раніше, дуже люблю гарні речі, а студенти не мають фінансової можливості їх купувати Хотілось якісь нові туфлі або кудись поїхати і я пішла працювати паралельно з навчанням. Після закінчення інституту, була Помаранчева революція і нас всіх зробили сімейними лікарями. Відповідно, моя мрія стала нездійсненою. Коли я пішла працювати після інтернатури, я працювала на трьох роботах: сімейним лікарем в селі, косметологія була як хобі, я підробляла, та була торговим медичним представником, бо завжди хотілося чогось більшого.
Я творча людина, люблю гарні речі, займаюсь дизайном і власного житла, і салон я спроектувала сама. І от, коли я пішла на першу п’ятихвилинку з педіатрами, подивилась на людей і зрозуміла, що це не моє.
Я дуже віддавалась роботі, дуже відповідальна, іноді навіть не спала, бо робота з дітьми – це постійний контроль, адже стан може змінитися за 3 години. Навіть, якби там платили великі гроші, менталітет наших людей змінити дуже складно. Я зрозуміла, що навколо себе красу я все одно не створю, я пробувала щось змінювати, коли працювала в амбулаторії, але не бачила розвитку. І, з часом, вийшло так, що 10 років тому я відрила свій перший кабінет і так все далі пішло та почало розвиватись.

М.А.: Розкажіть про вашу клініку
І.В.: Нашому центру уже 10 років. На початку все було значно простіше, але коли ти починаєш їздити на навчання не лише в Україні, а й за кордоном, ти починаєш знайомитися з різними цікавими людьми, бачиш їхню роботу, їх клініки і тобі починає хотітись рости і рости. Я для себе вирішила одразу: суто медичний дизайн – то не моє. Звісно, ми дотримуємось всіх норм та стерилізації, але в інтер’єрі є елементи гламурого декору. Подобаються мені гарні речі і, коли ти приходиш в гарне оточення, ти цим надихаєшся.

М.А.: Які є плюси та мінуси роботи у власній клініці?
‍І.В.: Почнемо з плюсів. З віком, я зрозуміла, що я така людина, яка не любить, коли нею хтось керує. А, коли ти працюєш сам на себе, ти сам розподіляєш свій час, свою роботу і, якщо би дуже захотілось, ти можеш зробити собі вихідний.
З мінусів – це відповідальність, адже на тебе працюють люди. І в мене практично не залишається часу на особисте життя. Я дуже відповідально ставлюсь до роботи і, відповідно, проводжу там дуже багато часу.

М.А.: Розкажіть про себе як про керівника. Як вибудовуєте стосунки в роботі із командою?
І.В.: У нас невелика команда, 6 чоловік, окрім мене. Всі дівчата цілеспрямовані: вони самі хочуть їздити кудись, розвиватися, ми періодично в закладі організовуємо навчання. Також вони їздять на навчання і по Україні і за кордон. Ми часто збираємось разом, обговорюємо все і далі вибудовуємо плани. Для заохочення я організовую дозвілля для колективності: відпочинки разом, свята. На день народження або інші свята, я завжди намагаюсь придумати якісь неординарні подарунки. Погодьтеся, гроші грошима, звісно, фінансово я підтримую співробітниць, але емоції для людини дуже важливі і вони запам’ятовуються. Мої подарунки більш емоційні – сюрпризи, які людина не очікує.
Нещодавно в колеги був день народження, я зібрала всіх дівчат, ми приїхали до неї під будинок, я їй подзвонила і сказала, що мені дуже погано, щоб вона винесла ліки (а вона дуже відповідальна). Коли вона спустилась, ми привітали її з кульками, шампанським і подарунком о 12-й ночі, людина цього не очікувала.
Мої дівчата, в принципі, теж такі. Я в січні була місяць в Америці, приїхала після мого дня народження. Працюю, вони мені кажуть: «Іра, твою машину стукнули!», це, звісно «дуже» смішно, я вибігаю, все добре. Коли повертаюсь, вони тримають хлопавки, квіти, каблучку подарували і я їм сказала «так!». Це був такий жарт.
Це дуже приємно! Емоції, вони надихають. По-перше, я знаю дівчат вже багато років, знаю що їм хочеться і намагаюсь зробити якісь особливі подарунки. Вони ж не завжди мають бути фінансові, головне, щоб це було те, що людині потрібно.

М.А.: Розкажіть про карантинний період. Які рішення ви приймали для збереження клініки та як проводили час у ізоляції?
І.В.: В карантинний період я дуже змінила своє життя. Раніше я спала по 4 години: виходила з дому о восьмій-дев’ятій ранку, а поверталась – о дванадцятій-першій ночі. Один плюс: я виспалась! Я валялась до 9-10, що я в принципі не роблю, хоч я дуже важко встаю, але я знаю, що треба. До карантину, в мене півроку були завжди розплановані: навчання, поїздки, робота і навіть відпочинок з друзями. Я такий маю характер, що все планую.
Під час карантину було все більш спокійно, всі були вдома. Я зробила безкоштовні онлайн консультації і розвозила препарати сама на Нову Пошту, розробила програму догляду для постійних пацієнтів. Як би це не було смішно, але в телефонному режимі ми робили загальні процедури. Людям це було дуже приємно, бо я багато часу їм приділяла та розказувала що нанести.
Ми почали працювати в інтернеті: відкрили онлайн магазин професійної косметики. Власне, цим я і займалась, був час. Тепер в нас є магазин, куди людина може зайти, придбати догляд, але з консультацією косметолога.
Я це давно планувала, але не вистачало часу.
Також, почала з батьками більше часу проводити: в них будинок за містом, а я звільнялась до шостої-сьомої, їздила до них, там добре, тепло, барбекю, приватний будинок.

М.А.: Як ви ставитесь до конкуренції на ринку естетичної медицини, адже ця сфера дуже стрімко розвивається.
І.В.: Я вважаю, що конкуренції, в принципі, не існує. Пацієнтів настільки багато, що лікарів поки на всіх не вистачає. Треба розвиватись та показувати пацієнтам саме свої переваги. А людина вже сама вирішує до кого йти, це її особисте право.

М.А.: З якими проблемами та запитами до вас найчастіше звертаються пацієнти?
І.В.: Ми працюємо багато із проблемною шкірою, це є більш молоді пацієнти. А старші – більше звертають увагу на зморшки, опущення овалу. Зараз став популярним Інстаграм, всі орієнтуються на інстаграмні тренди: губи, скули, підборіддя і кути нижньої щелепи. Але це все індивідуально, пацієнту необхідно донести, що має бути пропорція обличчя.

М.А.: Чи бували випадки, коли ви відмовляли в процедурі, тому, що ваше бачення естетичної краси та пацієнта не збігались? Або, можливо, були якісь інші причини?
І.В.: Так, це відбувається дуже часто, я намагаюсь переконувати, бо, так як в нас в закладі є дуже багато ін’єкційних, безін’єкційних та апаратних методик, косметологія йде більше в комплексному поєднанні. Пацієнти читають про процедуру, знаєте, це як студент медичної академії на першому курсі читає про будь-яку хворобу, він в себе її обов’язково знайде. Так і пацієнт, читає про будь-яку процедуру, і знайде показання для себе. Наша мета – донести людині переваги того чи іншого методу для її типу обличчя, який їй буде підходити більше. Так само і догляд.

М.А.: Ринок естетичної медицини дуже стрімко розвивається. Розкажіть про те, скільки часу ви приділяєте навчанням та яким курсам віддаєте перевагу. Яке з навчать справило на вас WOW-враження?
І.В.: До карантину, за кордон для навчання я їжджу раз на 3-4 місяці, а в Україні до Львова чи Києва – раз на місяць чи два намагалась кудись їздити. Під час карантину це були онлайн навчання, дуже дякую всім компаніям, які дали нам таку змогу безкоштовного навчання, дуже багато інформації.
Пропонують, ти цікавишся, дивишся які навчання і складаєш собі в графік роботи.
Більше мені імпонують індивідуальні навчання, вони дають більше інформації. Коли до тебе викладач приїжджає, чи ти їдеш. Бо великі конгреси, вони цікаві, але там більша кількість людей й інформація розсіюється.
Всі навчання, які я відвідала за кордоном, були кожне цікаве по-своєму. Плюс цих навчань в тому, що там твої колеги з інших міст, наприклад, з Києва чи зі Львова, в них більша кількість пацієнтів – це є обмін інформацією і досвідом.
Ну і дуже цікаво проводити час, в нас є група лікарів, з якими ми часто пересікаємось і вже стали друзями.

М.А.: Які ваші подальші професійні плани і цілі?
І.В.: Найближчим часом планую придбати в клініку для роботи ще один апарат. Це буде допомога у покращенні результату. Тому, що немає жодної методики, яка самостійно дає хороші результати, все працює в комплексі.

М.А.: Ви сказали, що любите подорожувати. Яке місто або країна найулюбленіші, а в яку б ніколи не хотіли повернутись?
І.В.: В принципі, такого не існує. Кожна країна запам’яталась чимось своїм. Так, як я казала, я дуже люблю подорожувати і останні 5 років в мене з’явилась мрія об’їздити весь світ, то я намагаюсь вибирати завжди іншу країну, щоб побачити її. Якщо я і повертаюсь, то завжди в якесь інше місце, щоб побачити саму країну.
Що найбільше запам’яталось, коли я була в Індії на Гоа в 2014 році, я стараюсь завжди поїздки за кордон поєднувати з навчанням. Зазвичай, один раз на рік я їжджу на відпочинок з друзями там, де ми просто відпочиваємо, а всі решта поїздок, поєдную з навчанням. Ще я цікавлюсь психологією і на Гоа проходила курс побудови цілей і підвищення самооцінки. Там була настільки позитивна енергетика і настільки красивий захід сонця, хоч це дуже бідна країна.
Що я для себе зрозуміла: з віком, ми перестаємо щиро радіти, сміятися і плакати, як діти. От там мене навчили повернутися до того стану, який був в дитинстві – ми радіємо всяким дурничкам, над собою потрібно постійно працювати. Перші півроку, коли я звідти повернулася, я була там 21 день, в мене був такий енергетично заряджений стан: я постійно обіймала людей і раділа всяким дрібницям.
Вдома я завжди зациклювалась на непотрібних дрібницях: склянка не там стоїть чи плитка не так почищена – все мало бути ідеально. Коли я повернулась з Індії, я зрозуміла, що ми в житті витрачаємо занадто багато часу на «дурниці». Треба знайти себе і свій особистий кайф і все, людей більше навколо не існує. Ти самостійний, знаєш чого ти хочеш і радієш всяким таким дрібницям і все. Це от найбільше запам’яталось і я планую туди ще раз повернутись. 
Там не було нічого особливого: ми ходили на весілля індійські, гуляли, дихали, жили в халупах. Раніше я дуже любила гламур, я і зараз люблю гарні речі, але вже не зациклююсь на виборі гарного готелю і можу спати навіть на підлозі. Зараз в мене немає такої фішки, як раніше, що має бути все гарне, ідеальне і дороге. Можна знайти і в недорогому, але свій кайф. Мені складно це пояснити, це потрібно відчути. Але там інакше повітря, люди навколо і ти дивишся та надихаєшся.
Хоч я і цікавлюсь психологією, але все в нашій голові і ніякий психолог тобі не допоможе, поки ви самі це не вирішите, поки не зміните і скажете, що хочу того чи іншого і я тому радію. От, наприклад, я вранці п’ю каву з гарної кружки, сиджу на балконі і радію тому, що я встала, що світить сонце і я здорова. Адже були такі періоди, що тебе щось болить і ти розумієш, що ти взагалі тоді нічого не хочеш, але не треба опускати руки, а вставати і йти далі. І от ти переступаєш, йдеш і йдеш і бачиш перед собою ціль і ти не втомлюєшся. От головне знайти професію чи хобі в житті, від якого ти отримуєш кайф. Якщо ти отримуєш кайф, це означає, що ти постійно відпочиваєш. Я рахую, що я на роботу ходжу як на відпочинок. Подорожувати я почала останні 5 років, до цього я навіть раз на рік у відпустку не їздила

М.А.: Ви активна молода лікарка. Як ви вважаєте, сьогодні лікарю необхідно розвивати особистий бренд? Чи краще працює все ж «сарафанне радіо»?
І.В.: Зараз популярний став Інстаграм. Наш центр косметології називається «Антік», ця назва була одразу придумана – наш центр був в античному стилі і в нашому місті не було такої назви. Я поки не займаюсь розвитком особистого бренду, а намагаюсь розвивати заклад. Ну і це почалося відносно недавно, бо раніше працювало все ж «сарафанне радіо», а от зараз стали популярні Інстаграм сторінки і ми почали над цим працювати.

М.А.: Хто або що вас надихає та дає сили рухатись далі?
І.В.: Мене надихають мої пацієнти. Коли людина пише тобі повідомлення, що вона задоволена, або 18 травня був день імені Ірини, я святкую його як другий день народження, мене привітала велика кількість людей і цілий салон був завалений квітами. Це дуже приємно!
Правду кажуть: «Не имей 100 рублей, а имей 100 друзей». Дуже приємно отримувати позитивну віддачу від людей і це надихає. Навіть, коли я замучена, але хтось подзвонить і поросить про допомогу, я намагаюсь ніколи не відмовляти, а поїхати і допомогти. Це енергетично заряджає.

М.А.: Чи бачите ви себе в якості тренера чи спікера?
І.В.: Ні, не бачу. По-перше, мені так здається, мені дуже важко говорити на публіку. Хоча, я колись в школі грала в КВК, але це зовсім інше. Щоб вчити людей, потрібно серйозно і відповідально донести цю інформацію. Пацієнтам я пояснюю все більш на простому рівні, щоб людина зрозуміла.
Якщо поставити ціль, можна почати вчитися і розвиватися в цьому напрямку, але в мене немає ні часу ні бажання, напевно. Я намагаюсь свій вільний час, якщо він є, спрямовувати на відпочинки і подорожі.
Бо в будь-яку нову сферу потрібно вкладатись, щоб бути успішним потрібно розвиватись, а на це необхідний час. Мені важко буде поєднувати. 

М.А.: Розкажіть чому ви обрали продукцію компанії Мерц у свій портфель?
І.В.: По-перше, якість та результат. А по-друге, що мені дуже подобається, компанія постійно підтримує навчання, можна звернутись, якщо є якісь запитання до тренерів, в яких я була на навчанні, всі дуже відкриті, діляться контактами, можна подзвонити запитати і порадитись, ніхто тобі ні в чому не відмовить.
Але основне – це перевірена якість і ти можеш із впевненістю сказати пацієнтам, що цей препарат якісний і не буде якихось «підводних течій».

М.А.: І на кінець: якби ви могли відправити всьому світу послання, що б ви сказали за 30 секунд??
І.В.: Я завжди так говорю своїм пацієнтам, що треба радіти життю, радіти тому, що ви і ваші близькі здорові, а решта – це ваше бажання. Якщо у вас є підтримка, а це наші рідні, вони і ви здорові, у вас є якась ціль – все інше у ваших руках. Невдачі є завжди і треба старатися не зупинятися, а навчитися радіти дрібним речам і тоді все буде. А ще ні на кого не зважати і не заздрити, радіти тому, що в тебе є особисто. І все, ти будеш найщасливішим.

Повідомити про небажане явище Ви можете за тел: +380504634444, або на електронну адресу: info@aaa.ua