Інтерв'ю з Тетяною Кудрай

М.А.: Тетяно, назвіть свої 2 сильні сторони?
Т.К.: Ну, якщо говорити про сильні сторони, то це вміння мріяти та працьовитість. Тому що, мріючи, я ставлю собі певні цілі і можу стверджувати, що немає роботи, яка б мене злякала.

М.А.: Улюблений час доби?
Т.К.: Для мене це вечір. Тому що ввечері я вдома із сім'єю та відпочиваю.

М.А.: Який ваш улюблений музичний гурт?
Т.К.: Підемо в класику: це гурт Queen.

М.А.: Ви візуал чи аудіал?
Т.К.: Я 100% візуал. Мені потрібно, щоб навколо було красиво, я помічаю кожну смітинку, порошинку, нерівність чи асиметрію. Тому я однозначно візуал.

М.А.: Ви перфекціоніст?
Т.К.: Думаю, так. І, можливо, це не завжди добре.

М.А.: Ви знайшли машину часу і можете лише один раз кудись переміститися та повернутися назад. Який шлях та час оберете?
Т.К.: А чи можна не переміщатися? Те, що я робила колись, призвело до того, що я маю зараз, і я не хочу нічого змінювати та виправляти.

М.А.: Яка ваша улюблена країна чи місто?
Т.К.: Ось саме коханий – це Харків та Україна, бо тут я вдома. А мандрувати люблю до Франції, вона мені близька.

М.А.: Спокійний день із рідними чи активну подорож?
Т.К.: Спокійний день із рідними.

М.А.: Чим захоплюєтеся, крім роботи?
Т.К.: Я дуже активно займаюся спортом. А в решту часу – робота та сім'я.

М.А.: Про що мріяли у дитинстві?
Т.К.: У дитинстві я мріяла, щоб новорічні та різдвяні свята ми могли проводити вдома всією сім'єю, за одним великим столом. Буквально кілька років тому я купила цей стіл і тепер на всі свята ми разом.

М.А.: Який ваш улюблений бренд одягу?
Т.К.: Я прихильник наших українських брендів, люблю та підтримую їх. Я великий фанат бренду Вікторії Адамської.

М.А.: Солодке чи солоне?
Т.К.: Солоне. Ви здивуєтеся, але я люблю і таранку, і пиво, і раки.

М.А.: Що для Вас є успіхом?
Т.К.: Досить багато років, ще будучи студенткою, я проїжджала повз один центр естетичної косметології. Це була неймовірно красива будівля. Я поцікавилася ним і дізналася, що тоді там працювала найталановитіша жінка, мій натхненник Магдалина Михайлівна Аль-Нагаш. Читаючи її послужний список, я захоплювалась кількістю заходів, які вона відвідувала – там були міжнародні семінари, конгреси, у Парижі, Монако та інших країнах.
Минув час, сьогодні я даю інтерв'ю проекту «100 історій успіху», через 6 годин я відлітаю до Франції, через три тижні – до Британії, а через півтора місяці – до Монако. Напевно, за ці роки я зробила крок до успіху.

М.А.: Ви закінчили медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа». Що спричинило рішення перейти у сферу дерматології та естетичної медицини?
Т.К.: Так, я закінчила університет за спеціальністю «Лікувальна справа».
Чому саме естетична медицина та косметологія? Я, як і будь-яка дівчинка, банально пішла і зробила собі першу процедуру ін'єкції в губи. Тоді я зрозуміла, що сама медицина може бути красивою, небанальною, я не уявляла собі в поліклініці, вибачте (сміється). Я подивилася як це може виглядати і дійшла думки піти в естетику.

М.А.: Якби не стали лікарем, яку б професію обрали?
Т.К.: У дитинстві я мріяла бути стюардесою. З волоссям, закладеним пучок і червоними губами літати світом.

М.А.: Розкажіть, чому вирішили перейти на приватну практику та з чого починали?
Т.К.: Закінчивши курси косметології, я дуже хотіла працювати. У мене було величезне бажання, щоб мене рекомендували, щиро сидячи за чашкою кави, щоб давали мої контакти. Ні блогери за оплату, ні з акцій, ні по листівках. Ось із цим бажанням я починала і працюю, досі. Я хочу, щоб казали, що, звертаючись до мене, ви отримаєте якісний результат.
Після закінчення курсів, будучи досить молодою, я йшла і працювала на відсотку, займалася корекцією брів, епіляцією, власники салонів змушували мене навіть вчитися нарощувати вії, але це точно не моє.
Довго, більше півроку, я працювала «за спасибі», але я мав величезне бажання контактувати з пацієнтами: навчитися впевнено доторкатися до них, відчути цю впевненість у руках, навчитися розмовляти з ними, пропонувати послугу, давати якісь поради та рекомендації. У той момент, коли я відчула першу впевненість, я пішла до приватного кабінету, не маючи пацієнтів. Були всі варіанти: я друкувала листівки та роздавала їх сама біля метро, а потім вдавалася та робила корекцію брів зі знижкою 50%. Моїй фантазії вистачало, щоб у будь-який спосіб заробити собі клієнтів та пацієнтів так, щоб ми нікого не образили. Трохи пізніше, активніше почали розвиватися соціальні мережі, можна було співпрацювати з блогерами, на той момент цьому ще вірили. І якось усе закрутилося. Коли я пішла у приватну практику, я почала її розвивати.

М.А.: Чому ви обрали назву саме «Dr. Gold»?
Т.К.: Знову ж таки, я була дівчинка-студентка з нікому не відомим ім'ям Тетяна Кудрай. На той момент, я вважала, що не потрібно розвивати своє ім'я, а потрібно щось, що привертає увагу. Щоб кожен поставив питання: «Чому ж «Dr. Gold»? Все почало розвиватися з цим брендом, а коли пішов розвиток, мені вже стало шкода, бо всі звикли до цієї назви. Ну і, з іншого боку, подивіться, як круто: Лікар Золото - лікар із золотими руками.

М.А.: Ви – з покоління міленіалів, активно ведете сторінки у соцмережах та розвиваєте особистий бренд. Скажіть, зараз це потреба? І як особистий бренд вам допомагає у просуванні клініки?
Т.К.: Я сприймаю соціальні мережі як візитку та можливість показати результати своєї роботи. Ось дали вам рекомендацію про мене, але ж у вас, крім словесних, мають бути ще якісь візуальні підтвердження якості роботи. Саме соціальні мережі, я як візитку і сприймаю. Я ділюся роботами і якоюсь частиною свого особистого життя, бо мене, мабуть, хочуть знати не тільки як лікаря, а, можливо, і як особистість. Адже людям цікаво чим я займаюся, захоплююсь і таке інше. Тому я називаю це візитівкою. Так, я вкладаю досить велику кількість часу та сил у подання інформації: я її дозую і не дозволяю собі публікувати якісь речі, які мене можуть дискредитувати чи зменшать рівень авторитету. При цьому я намагаюся через соцмережі пацієнтам донести своє бачення краси і представити це як свою візитку.

М.А.: Як ви ставитеся до «хайпу» в естетичній медицині для привернення уваги?
Т.К.: Ось я якраз проти цього. Якщо лікар десь у трусах і з батогом сфотографується, то, звичайно, буде багато лайків, але питання в тому, як пацієнт потім у кабінеті на тебе дивитися – на такого строгого лікаря, або на ось ту гарну дівчинку з батогом. Тому я проти. Я намагаюся зберегти таку ось дистанцію. Я виявляю до своїх пацієнтів максимальну повагу і у відповідь люблю отримувати те саме.

М.А.: У вас є дуже цікава рубрика питання-відповідь. Поділіться лайфхаками: що працює у комунікації з потенційними та існуючими пацієнтами через соціальні мережі?
Т.К.: Я вважаю, що працює саме твій особистий досвід. Тобто, якщо ти шевець без чобіт, і намагаєшся показати, що ці чоботи – це круто, то навряд чи тобі повірять на слово. Я ділюся саме своїми перетвореннями і б'ютифікацією, яку собі робила. Я не сиджу перед вами з якимось замороженим та перекошеним обличчям. Я вважаю, що виконана робота естетично коректна і викликаю довіру саме своєю любов'ю до ін'єкційних процедур і бажанням покращити зовнішність. Та й пацієнти, в принципі, добре реагують на власний досвід.

М.А.: Кому довіряєте свою зовнішність?
Т.К.: Я часто довіряю тренерам компаній. На багатьох майстер-класах я зверталася до багатьох тренерів з ін'єкційних процедур.

М.А.: Чи буває таке, що вам доводиться зустрічатися із негативом із боку пацієнтів чи передплатників. І якщо так, то як справляєтеся з ним?
Т.К.: Чесно, мінімально. Мені пощастило. Я досить активно веду соцмережі та дозую інформацію, я не отримую у відповідь якогось негативу. Так, буває хтось напише коментар, що до процедури було краще, але окей, це його думка, я не вважаю це негативом. А ось якийсь бруд, обговорення та «перемивання кісточок», з таким я не стикалася за роки практики, ура!

М.А.: Що вас надихає та мотивує?
Т.К.: Мене надихають колеги, які роблять успішні кроки. Це заряджає, щоб рухатись уперед і десь там, на Олімпі, зустрітися. Мене надихає моя сім'я, моя дочка мотивує мене ранком вставати і щось робити, розвиватися, рости.

М.А.: Хто вплинув на ваше становлення, як лікаря? Кого можна назвати своїм наставником?
Т.К.: Старт мені дала Магдалина Михайлівна, бо саме з її послужного списку, у мене з'явилося бажання наблизитись, брати участь у всьому цьому та бути затребуваною. А в іншому у мене спрацьовує принцип «не сотвори собі кумира», я розвиваюся так, як я бачу і вважаю за потрібне.

М.А.: Ви активно ведете прийом у Харкові та Києві, у вас також є маленька дочка. Як вдається все поєднувати?
Т.К.: У мене є няня, дві бабусі та два дідусі, хрещені. Тобто у нас велика родина, яка допомагає виховувати доньку. Мене дуже підтримує чоловік, він проводить з дитиною більшу частину часу, якщо я в роз'їздах. Він же підтримує мої «відсутності», за що йому дякую.

М.А.: Зараз багато ін'єкційних процедур в естетичній медицині вважають альтернативою пластичної хірургії. Як думаєте, чи косметологія витіснить пластичну хірургію?
Т.К.: Напевно, частково ми забрали пацієнтів. Тому що не всі були готові лягати саме на операцію, боялися якихось реабілітаційних моментів чи наркозу. Тому, коли з'явилася естетична частина, всім стало легше: зробив ін'єкцію, два тижні на реабілітацію та побіг далі.
Щоб витіснити пластичну хірургію – ні. Вважаю, що є зони, де лікарі-косметологи роблять мінімальну корекцію. Наприклад, ніс. Косметолог може зробити мінімальну корекцію: якщо це невелика проблема, можна поставити крапельку філера, а повноцінну проблему, наприклад, кривизну, ми не приберемо. Аугментація грудей, сідниць - все, що пов'язане з імплантами, я вважаю, що косметологам туди не варто лізти, це повноцінна робота пластичних хірургів. Більше того, я дуже часто на практиці виступаю за тандемну роботу, це дає круті результати. Тобто якщо лікарі між собою скооперуються і зможуть працювати разом, то пацієнти матимуть шикарні результати.

М.А.: Наразі професія косметолог стає все популярнішою і з'являється багато нових фахівців. Як ставитеся до конкуренції на ринку, оскільки це все-таки комерційна галузь?
Т.К.: Знаєте, я часто повторюю таку фразу: «Кожен рік вісімнадцять років виконується величезною кількістю дівчаток». Так от їх більше, ніж нас, лікарів естетичної медицини. Тому у нас юридично щороку збільшується кількість нових пацієнтів.

М.А.: Ви постійно навчаєтесь, проходите нові курси та тренінги. Як вибираєте курси та які спікери вас надихають?
Т.К.: Я дивний лікар. Я не люблю новинки, а віддаю перевагу перевіреним компаніям і насправді є небагато компаній, з якими я працюю. Ці компанії є топовими, класними, давно на ринку. В основному, всі навчальні заходи якраз пов'язані зі співпрацею з цими компаніями. Паралельно, звичайно, я можу вибрати для себе навчальний конгрес або кадаверний курс і відлетіти самостійно.

М.А.: Як розвиватиметься ринок естетичної медицини? За яким із напрямків майбутнє? На що ви зробили б акцент? Чи плануєте брати щось нове в практику?
Т.К.: Як і сьогодні, ін'єкційна та апаратна косметологія працюють у щільному тандемі. Чомусь я впевнена, що так і залишиться. Подейкують, що ліпофілінг активно увійде до нашого життя, але його я віддаю пластичним хірургам. Можливо, він увійде і витіснить гіалуронову кислоту, не певна. Але тоді пластичні хірурги повинні зробити на цьому акцент, розвивати це і впроваджувати.

М.А.: Все ж таки, ліпофілінг потребує операційних умов. Як ви ставитеся до того, що косметологи починають його пропонувати?
Т.К.: Я проти цього повинні займатися хірурги. Забір матеріалу, використання – все має виконуватися в особливих умовах. Можна і блефаропластику зробити десь у коридорі. Я таки за правильний підхід.

М.А.: Блефаропластика в коридорі - це те саме, що вколотися з подружкою будинку одним шприцем на двох. Як ви вважаєте, у такій ситуації відповідальність більше лежить на тому, хто проводить процедуру чи на пацієнті?
Т.К.: На пацієнті однозначно. Це вибір пацієнта. Якщо він не береже своє здоров'я та легковажно віддається, не дивлячись на умови, це його проблема. І той, хто береться таке робити, дорівнює цьому пацієнтові.

М.А.: Вам ближчі все ж таки ін'єкційні процедури чи у вас є пацієнти і з дерматологічними проблемами?
Т.К.: Знов-таки, я веду тандемну практику та віддаю пацієнтів із дерматологічними проблемами профільним фахівцям.

М.А.: Ви завжди маєте бездоганний вигляд. Як вам вдається в такому щільному графіку виглядати так приголомшливо?
Т.К.: Дякую! Я ж говорю, я фанат своєї роботи. Прийти сюди заспаною і закрученим «баранчиком» на голові, розповідати як комусь потрібно зробити процедуру, щоб виглядати свіжішим, а у відповідь почути: «Доктор, вам би теж не заважало б», не хочеться. Вийде нестикування. Я натхненна поспішаю на роботу і завжди намагаюся максимально свіжо виглядати.

М.А.: Розкажіть про вашу родину. Як переносите прощання з донькою? Скільки часу хочете приділяти і скільки вдається?
Т.К.: Я вийшла на роботу, коли дитині був місяць. Може, хтось закидає мене камінням. Я не хотіла зупиняти практику. Я довго прагнула якогось результату і робити тривалу перерву не хотілося. Мене підтримали чоловік і моя мати, за що я їй дуже вдячна. Власне, вона й відправила мене до Києва в першу поїздку і запевнила, що все буде добре. Так я й повернулася на роботу.
Що стосується розлук, під час поїздки я намагаюся не думати як мені важко і я сумую, намагаюся не дзвонити по відеозв'язку, щоб не засмучувати ні себе, ні дитину. У поїздку я їду за знаннями та навчанням, я вся там: спілкуюсь із колегами, обмінюємося досвідом. Тобто, поїздка – це своєрідний релакс від роботи та будинку, що навчають заходи.
У плані сім'ї, я досить важлива: у мене є вихідні і це табу. Я завжди вдома з сім'єю, і тільки дуже складні випадки можуть змусити мене приїхати на дозвіл. Є будні, які для пацієнтів, а у вихідні – я вдома.

М.А.: Кажуть, на конгресах уже мало шансів дізнатися про щось нове. Як ви гадаєте, це так?
Т.К.: Так це ж добре! Це означає, що рівень наших українських спеціалістів такий високий, що закордонні спікери не можуть нас здивувати. А наші, якраз, можуть, бо протоколи та поєднані методики наші й розробляють. Коли наші лікарі читають доповіді за кордоном, повірте, аплодують усім і всі учасники виходять із якимось класним кейсом та багажем.

М.А.: Всі авторські методики – це коли ти відходиш від протоколу, рекомендованого виробником і це завжди певний ризик, який бере на себе лікар і пацієнт не завжди розуміє, чим для нього це загрожує. Де межа між порогами безпеки та отриманням авторської методики?
Т.К.: Скажімо так, я називаю це не авторська, а комбінована методика. Взяли один препарат, прокололи, зверху нанесли інший препарат, отримали класний результат. Результат повторився на десятці пацієнтів. Методику впровадили. Але для цього ми взяли два хороші препарати. Ми не придумали нову техніку введення, ми просто вдало поєднували два препарати та отримали класний результат.
Щодо нових технік запровадження препарату, то я за класику. Півроку тому нові техніки були на слуху, зараз менше. Тенденція насторожує.

М.А.: Сьогодні дуже молоді дівчата все частіше вдаються до «уколів краси». Чи є вікові обмеження щодо процедур, і чи доводилося вам відмовляти пацієнткам у послузі?
Т.К.: Я не орієнтуюсь на вік. Пацієнт може потребувати якихось ін'єкційних процедур. Наприклад, з погляду наявності асиметрії, людина ж не може чекати, коли йому виповниться 40 або 50 років і йому суспільство дозволить її виправити. Асиметрія може бути вроджена або набута через якісь неприємні моменти, це наш пацієнт і йому потрібно підкоригувати щось. Пацієнт може мати якийсь дискомфорт за наявності активної міміки, і ми також можемо розпочати з ним роботу в досить ранньому віці для профілактики. Тому що, чекаючи 5, 7, 10 років, ми отримаємо вже іншу проблему, яку вирішувати потрібно буде у кілька етапів.
Відмовляю я, найчастіше, коли «ту мач» і до мене попрацювали, зробили не так уже й мало. Іноді настає такий момент, коли пацієнт психологічно не бачить межі, де слід зупинитися. Тобто я відмовляю, коли рівень естетичної корекції пацієнта не співпадає з моїм.

М.А.: Ви забобонні?
Т.К.: Ні, я не забобонна. Я якраз віруюча людина, а забобони та православ'я – несумісні.

М.А.: Як ви ставитеся до думки оточуючих?
Т.К.: Для мене важлива лише думка моїх рідних. А решту, вибачте, не дуже.

М.А.: Чи бувають у вас моменти, коли залишають сили? Якщо так, то що допомагає вам відновитись?
Т.К.: Бувають моменти фізичної втоми, але для цього є вихідні. Я можу зробити позаплановий вихідний, якщо розумію, що справді втомилася. А моментів вигоряння, дякувати Богу, немає. Я ставлюся до цього по-іншому: живий, здоровий – все гаразд. Хтось інший у цей момент, можливо, потребує якогось глобального лікування. Якщо ти страждатимеш, від того, що втомився, будучи здоровою людиною, то мені здається, настане момент, коли тобі покажуть, що може бути гіршим.
Тому ні, емоційного вигоряння в мене не буває.

М.А.: Які ваші подальші професійні плани та цілі?
Т.К.: Чесно, я на роздоріжжі. Тому що я веду приватну практику і вважаю, що момент розвитку завжди повинен бути присутнім у житті. Спочатку це робота на когось, потім приватна практика, а потім, як елемент розвитку, це створення власної команди. Але я маю внутрішній страх. По-перше, це час, який я хочу приділяти і роботі і сім'ї, адже я мама. По-друге, я таки практик, який насолоджується процесом контакту з пацієнтами. Зараз я шукаю в собі клацання, щоб впровадити управлінську роль і сказати собі, що все, настав час.
Тому, я поки що, вагаюся.

М.А.: Ви партнер Merz Aestetics, чому взяли продукцію до свого арсеналу?
Т.К.: Для мене важливою є якість, сертифікація, досить тривалий період перебування продукту на ринку, фідбек від лікарів та хороші результати без якихось відстрочених сюрпризів. Саме тому, Merz у моєму портфелі.